В оригіналі, ндуя – ферментована в природній оболонці намазанка із сала, м’яса та перцю.
У ндую додають від 30 до 50% гострого сухого перцю, завдяки чому вона має оксамитово-вишневий колір та пекельну гостроту.
“Нашу ндую ми створили із сала та м’яса органічної мангалиці. Частину гострого перцю ми замінили на копчену паприку і додали трохи часнику”, – діляться виробники.
Мангалиця — це свиня, яка була виведена шляхом схрещування домашньої середземноморської свині з карпатським вепром. Належить до рідкісних парнокопитних і екзотичних порід свиней м’ясо-сального напряму.
Пекельно гостру ндую кладуть на окраєць чорного хліба та зверху поливають невеликою кількістю меду. Так вона смакує найкраще, діляться у “Шкварці”.
“Шкварку” заснували два куми – Михайло та Юрій. Першою у їх асортименті з’явилася пальцьопхана ковбаса, створена за українськими традиціями. Потім почали виготовляти шовдир, соус “Йой-пече”.
“Усе, що готували для себе і для рідних, стало доступним на відстані поштового відділення чи крамнички. Стався вибух. Насамперед у наших головах, бо ми не очікували, що українці так смакуватимуть українське”, – говорять підприємці.
Додають, що особливо важливим було для них, щоб м’ясні делікатеси залишалися справжніми. Тому у ковбасі могла бути маленька дірочка, а патички з пармезаном мали неоднакову довжину. На свіжому слоїчку соусу могли бути написані від руки його назва і склад, бо ще не встигли виготовити етикетки.
Зараз “Шкварка” вже пров’ялила тони м’яса та створює невимовно смачні українські делікатеси – в’ялену вирізку, панчетту, мацик у вигляді серця, сало мангалиці у різних смаках, джерки, ковбаски та багато іншого.
Нагадаємо, інший український бренд експортує до ЄС снеки за стародавніми рецептами індіанців.
