Таке печиво виготовляли в Австралії та Новій Зеландії під час Першої світової війни, розповідають засновники.
Смаколик може зберігатися свіжим 8 місяців, цьому рецепту – 100 років
“Печиво тривалого зберігання містить багато вершкового масла, воно солодке, але від нього не хочеться пити. А ще воно не кришиться. Наше енергетичне печиво хлопці беруть із собою у розвідку”, — ділиться Олександр Собко, який відкрив пекарню у перші дні повномасштабного вторгнення.
Разом з дружиною Вікторією він почав випікати хліб на третій день війни, щоб нагодувати військових та нужденних.
Перші два місяці з молодою командою пекарів з Києва вони пекли хліб безкоштовно. Роздавали місцевим жителям, військовим, передавали у шпиталі. Пізніше організували доставку в деокуповані Бородянку та Бучу, на Харківщину та Чернігівщину.
Зараз пекарня працює як бізнес, а засновники продовжують волонтерити.
Щодня “Витач” у печі на дровах випікає 300 буханців. Тісто створюють за допомогою технології тривалої ферментації протягом 18-48 годин.
Чимало часу у виробничому процесі зайняв прогрів печей. Кожна піч важить близько 20 тонн, прогрівати їх треба повільно, спалюючи по 10-15 кг дров на день.
Печі будували 5 місяців. Таких в Україні більше немає
Експеримент був дорогий і ризикований, і якби не війна, виробництво запустилось би пізніше.
Олександр згадує, що до початку війни вісім днів прогрівав першу піч, і встиг нагріти її до 150-160 градусів. Для випікання хліба потрібно 280-300 градусів. Але поспішати теж не можна, адже від швидкого нагріву піч може тріснути.
Суму інвестицій в печі засновник не називає, проте говорить, що кожна коштує як автомобіль бізнес-класу. Зараз печей дві.
Зараз тут випікають різний хліб з травами та насінням, на який наносять трипільські орнаменти. 70% продукції продаються відразу з печі.
Нагадаємо, українська пекарня “Жицень” створює чорний хліб з чорнилами каракатиці.
Джерела: Витач, Дім, Економічна правда
