Україна має маленький секрет. Звичним пафосним конструкцій типу «кращий чорнозем на планеті», «незаймана екологія» або «батьківщина органічного землеробства» залишилося жити лічені роки. У наших аграріїв зовсім небагато часу, щоб гідно заробити на цій маркетингової смаківщині. Скоро українській сировині вже не допоможе ніякий з перерахованих тегів. Конкурувати вітчизняним агровиробникам (які, нагадаю, є експортним локомотивом ВВП України) доведеться виключно ціною. Втім, для більшості аграріїв торгівля з помітним (і кожного разу все більшим) дисконтом вже вимушена реальність. За це українські зернові дуже цінують в країнах Близького Сходу і Північної Африки.
Але що потім, коли не вистачатиме цих не найбільших заробітків на коммодітіз? Так, хтось зверне в сектор органічного землеробства. Це логічно і пристойно: там преміальні ціни і платоспроможні ринки. Але інші аграрії залишаться доживати свій цикл корпорації (майже за Адізесом) із забитими фуражним зерном коморами. До наступного відчутного зростання цін на зернові. До наступного Ель-Ніньйо, який вдарить по врожайності Чорного континенту і підвищить попит на зерно з далекої України. Але навіть якщо б гасла про кращий чорнозем, первозданну екологію та про агрогеніїв були актуальними, нас би це все одно не врятувало як країну з сировинною економікою. Вигадана богообраність не працює в епоху перманентних криз. Все просто: світові потрібна їжа. Не сировина, не фуражний корм для двоногих, а глибока переробка. Решта – удаване. І, може бути, навіть від лукавого.
Все просто: світові потрібна їжа.
Подивіться навколо: навіть ті співвітчизники, що змирилися з вічним епікфейлом, не завжди починають ранок з хрестоматійної перловки. Умовному середньому класу нема коли виварювати ячмінь. Свої позиції тримає хіба що гречка, яка неодноразово змінювала політичний рельєф в країні. Це святе. Жарт.
Саме тому глибока переробка сировини, а, відтак, поява інноваційних продуктів переростає в небачений за потужністю ринковий тренд. Пандемія прискорила цей процес на всіх рівнях. Ця динаміка навіть не в бумі служб продуктових доставок і не у масовій появі dark kitchen – тіньових ресторанів, які працюють виключно на доставку їжі. Ядро в іншому. Змінюється підхід до їжі, до її способу приготування і взагалі до філософії продовольчої галузі. І драйвером такої еволюції є аж ніяк не лютий ЗСЖ, а ринок. Також зараз до цього підштовхує логіка карантинного існування. Підкіркою відчуваєш: треба купити такої їжі, щоб менше ходити в магазин (знизити ймовірність зараження вірусом), але і не позбавляти себе повноцінного раціону. І щоб приготування було без зайвих рухів тіла. Знаєте, який продукт став одним з чотирьох найбільш затребуваних під час першої хвилі карантину в Британії? Заморожені макарони. Час готування – 30 секунд.
Це, звичайно, не відкриття. Всі ці веселі картинки з веганським морозивом, рослинним майонезом і овочевими хлібцями миготіли давно в очах багатьох. Але тепер за ними проглядаються контури нового «вікна можливостей» – індустрії foodtech. Це вже не няшний научпоп. Як ви думаєте, скільки компаній зараз зосереджені на розробці і виробництві альтернативного м’яса? Триста. І це не стартапи, а виробництва повного циклу з власними R&D-центрами. Експерименти з рецептурою рослинного м’яса закінчилися. Тепер тільки хардкор – промислове виробництво і світова експансія. Наприклад, один з найбільших виробників такого м’яса Beyond Meat скорочує ланцюжки поставок продукції і вже відкрив свій перший європейський завод «рослятини» (гарна назва рослинного м’яса, так?) в Нідерландах. Саме звідти везе рослинне м’ясо в Україну компанія «Вест Міллс», ексклюзивний дистриб’ютор цього бренду. Станіслав Луцкович, співзасновник компанії, сказав мені, що кінцевим етапом завоювання місцевого ринку стане будівництво українського заводу Beyond Meat. Збіг? Не думаю.
Експерименти з рецептурою рослинного м’яса закінчилися. Тепер тільки хардкор – промислове виробництво і світова експансія.
Хто ЦА нового продукту? Запевняю, не тільки олдскульні вегани, а точніше, зовсім не вони. І ось чому. Основа «рослятини» – гороховий або соєвий текстурат. Перший дорожче, другий дешевше. М’язові волокна замінені яблучною клітковиною, кров в такому стейку імітує буряковий сік, а характерний процес смаження такого м’яса на грилі забезпечує олія кокосу і каноли. Картинка не зовсім для веганів, так? Так і є. Дослідження компанії Packaged Facts говорить про те, що найбільше на такі продукти переходять саме любителі традиційних стейків.
Здається, рослинні аналоги м’ясних продуктів – це вже вчорашній день. Нікого вже не здивуєш рослинними яйцями та штучними креветками. Тут нічого особливого – технологія аналогічна м’ясній: боби плюс «секретні» спеції. Але зовсім інша справа проекти з вирощування м’яса зі стовбурових клітин. Так-так, з пробірки. Саме таким способом недавно в компанії BlueNalu Inc виростили м’ясо тунця і золотистої макрелі. Тобто хлопці в кроці від промислового виробництва морських гадів, які ніколи не бачили моря. За ними вишикувалося ще з десяток подібних стартапів, які отримали свої мільйони доларів на «мінімально працюючий прототип». Фантастика? Ні. Забув сказати, що така ось лабораторна курятина вже продається в кав’ярнях того ж Сінгапуру. І це не горох або соя. Це м’ясо, яке ніколи не було твариною.
І це не горох або соя. Це м’ясо, яке ніколи не було твариною.
А що в Україні? Доповідаю: у нас відкритий сезон «рослятини». Дві компанії оголосили про початок виробництва рослинної альтернативи традиційному м’ясу. Одна з них – компанія «АВК», колись лідер кондитерської галузі. До цього в «АВК» йшли давно, ще з початку нульових. Але тоді було чим зайнятися, ринок кондитерки ріс на очах. Вирвала із зони виробничого комфорту компанію війна на сході. Нічого не залишалося робити, як шукати нові напрямки. І ось почалося виробництво альтернативного протеїну – це свідома і смілива спроба потрапити в темп динамічного ринкового тренду.
У цьому місці у людей мислячих виникає питання: а скільки ж коштують такі сповнені інноваціями продукти? Мовляв, ціна – космос. Але час «гусячої шкіри» у покупця позаду. Наприклад, два бургера Beyond Meat упруться в чесні 269 грн. Дорого? Може. Але це точно не ті суми, які пророкували «експерти з усіх питань» ще п’ять років тому.
Ну і, нарешті, світлий геополітичний прогноз. Як без нього. Упевнений, що Китай, який успішно оскаржує місце найбільшої економіки у США, не забуде взяти участь в потужному foodtech-тренді. Тим більше саме в Азії традиційно швидше приживаються найрадикальніші новинки і в раціоні, і у виробництві. У минулому році в КНР свій перший завод з виробництва рослинного м’яса відкрила компанія Nestlé, а китайська компанія Zhenmeat активно працює над виробництвом рослинних «раків» і пельменів з «рослятиною». А так як американський ринок для китайців послідовно закривають, то Європа стане головним торговельним майданчиком для продтоварів з Піднебесної. А хто між ЄС і КНР? Україна. А у кого є Угода про вільну торгівлю з ЄС? Теж у нас. Тим більше що тема не нова: у 2016 році питання про вільну торгівлю між Китаєм і Україною вже піднімалося. Так КНР отримає доступ до ринків ЄС в самому зручному форматі. По новому Шовковому шляху. Транзитом через Київ.
Максим Біроваш, Джерело
